попросити
-ошу, -осиш, док. 1》 перех. , чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати.
|| тільки з інфін. Запропонувати, звеліти кому-небудь зробити, виконати щось. Попросити дозволу. Попросити пробачення.
Попросити благословення в кого заст. — а) звернутися до батьків з проханням дати дозвіл на шлюб зі своїм обранцем (обранкою); б) звернутися до батьків із проханням дати дозвіл на якусь дію, схвалити певний намір і т. ін.
Попросити руки чиєї — звернутися до батьків дівчини з проханням видати її заміж за того, хто просить; запропонувати дівчині (або жінці) стати дружиною того, хто просить.
Попросити слова — зголоситися на прилюдний виступ на зборах.
2》 неперех. , за кого. Поклопотатися за кого-небудь.
3》 перех. Запросити кого-небудь до себе в гості. Попросити до столу.