поодинокий
-а, -е.1》 тільки мн. Які розміщені або трапляються рідко.
|| Які бувають у невеликій кількості; рідкісні. Поодинокі випадки.
2》 тільки мн. Ізольовані від інших, позбавлені зв'язку з іншими; розрізнені, окремі.
|| Які вирізняються, не зливаються з іншими у щось ціле.
|| Деякі з-поміж інших (вибірково).
3》 Який є тільки одним.
|| Не типовий, випадковий, винятковий.
|| Окремо взятий, відособлений.