поникати
I -аю, -аєш, док. Никати якийсь час.
II -аю, -аєш, недок. , поникнути, -ну, -неш; мин. ч. поник, -ла, -ло і поникнув, -нула, -нуло, док.
1》 Схилятися, пригинатися.
|| чим, у сполуч. зі сл. голова, чоло, уроч. Схиляти донизу.
|| Полягати (про траву, злакові і т. ін.).
2》 Опускатися донизу; обвисати.
|| Опускатися, лягати на що-небудь.
|| Падати вниз.
|| у що, перен. Переходити до якого-небудь стану. Поникнути у задуму.
3》 Втрачати силу, енергію, жвавість, бадьорість.
|| Ставати пригніченим, підупадати настроєм.
|| перен. Втрачати барвистість, яскравість, набувати похмурого вигляду.
|| перен. Втрачати силу свого вияву; слабшати.