подути
подму, подмеш і подую, подуєш; мин. ч. подув, -дула, -дуло; мн. подули; наказ. сп. подми, подмім[о], подміть; і розм. подунути, -ну, -неш, док. 1》 Почати дути (у 1 знач. ); повіяти.
|| безос.
2》 Випустити з рота сильний струмінь повітря; дмухнути.
3》 Дути якийсь час.
4》 перен. , розм. , рідко. Дуже швидко побігти, помчати.