Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
повірник
-а, ч. 1》 Людина, що користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений.
2》 Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені; повірений. Повірник короля.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: повірник


матиме такий вигляд: Що таке повірник