повірити
I -рю, -риш, док. 1》 Прийняти що-небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим.
|| Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді.
|| Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово.
2》 кому, чому, в кого. Відчути довір'я до кого-, чого-небудь, пройнятися вірою в чиюсь щирість, порядність.
|| Зрозуміти, усвідомити, що хтось каже правду.
3》 Почати вірити.
4》 тільки 2 ос. одн. і мн. та наказ. сп. , у знач. вставн. сл. Уживається для підсилення вірогідності сказаного та більшого переконання того, до кого звернена мова.
II див. повіряти.