повинен
повинний, -а, -е.1》 присудк. сл. , з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсл. бути чи без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов'язком, зобов'язаний щось робити, мати яку-небудь якість, властивість; б) для вираження припущення з відтінком обов'язковості, а також для вираження можливості, вірогідності чого-небудь; в) для вираження значення необхідності через певні обставини, причини робити що-небудь.
2》 тільки повинний, перев. із запереч. , розм. Який вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь; винний.
3》 у знач. ім. повинна, -ної, ж. , розм. Визнання своєї вини, провини. Приходити з повинною.
4》 кому, розм. , рідко. Який має борг, винний кому-небудь щось.