Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н О [П] Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
повелитель
-я, ч. , книжн. Той, хто повеліває, наказує за правом своєї влади (про монархів, правителів і т. ін.).
|| Особа, що має владу над ким-небудь; начальник.
|| розм. Чоловік щодо своєї дружини.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: повелитель


матиме такий вигляд: Що таке повелитель