плюсь
виг. 1》 Звуконаслідування, що передає сплеск води (або іншої рідини) чи шум від падіння кого-, чого-небудь (звичайно у воду або в щось рідке), а також звук, схожий на такий сплеск, шум.
2》 розм. Уживається як присудок за знач. плюскати і плюскатися.
3》 у знач. присудк. сл. , розм. Уживається для позначення швидкого несподіваного руху, переміщення (про появу, зникнення кого-, чого-небудь).