плювати
плюю, плюєш; наказ. сп. плюй; недок. 1》 Викидати, виштовхувати з рота слину, мокротиння і т. ін.
|| чим, перен. Вивергати, викидати з себе (кулі, вогонь, дим і т. ін.); розкидати навколо себе часточки чого-небудь.
2》 перен. , розм. Виявляти щодо кого-, чого-небудь презирство, байдужість; зовсім не брати до уваги когось або щось.
|| безос. , інфін. , у знач. присудка. Уживається для висловлення цілковитої байдужості: все одно, байдуже.