пан
I -а, ч. У давньогрецькій міфології – бог лісів; пізніше – покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів; у римській міфології – Фавн.
II -а, ч.
1》 Поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі.
|| перен. , ірон. , зневажл. Людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін.
2》 Той, хто мав привілейоване становище в дореволюційному суспільстві, належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції.
|| Той, хто має владу над іншими; володар, хазяїн.
3》 В Україні та деяких інших країнах – ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб чоловічої статі.
|| У сучасній дійсності – ввічлива форма згадування або звертання. Пан посол. Пан міністр.
|| ірон. Особа, яка не користується в кого-небудь повагою або викликає презирство своєю поведінкою.
|| Звичайно зі словом-прикладкою – шаноблива форма звертання до чоловіка в усній народній мові.
Пане-брате заст. — формула звертання до чоловіка, вживана в усній народній мові.