пальник
-а, ч. 1》 Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною мето; горілка (див. горілка II).
2》 Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура.
3》 Пристрій з постійним невеличким полум'ям, що служить для підпалу основної маси газового або рідинного палива у водогрійних автоматичних котлах.
4》 Назва гноту давньої мисливської рушниці.