паж
-а, ч. 1》 У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки.
|| перен. , ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки.
2》 У дореволюційній Росії та західноєвропейських країнах до початку 19 ст. – нижча придворна посада, а також особа на цій посаді.
3》 У царській Росії – вихованець пажеського корпусу.