Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н [О] П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
оточений
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до оточити.
|| оточено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. оточені, -них, мн. Ті, кого оточено.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: оточений


матиме такий вигляд: Що таке оточений