Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М Н [О] П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
остовпілий
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до остовпіти.
2》 у знач. прикм. Який раптово втратив здатність рухатися, свідомо сприймати що-небудь (від хвилювання, розгубленості, з переляку і т. ін.).
|| Який нічого не виражає; застиглий (про погляд, очі).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: остовпілий


матиме такий вигляд: Що таке остовпілий