орбіта
-и, ж. 1》 астр. Шлях руху небесного тіла – штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Орбіта Юпітера.
2》 перен. Межі, сфера поширення, впливу, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь.
3》 анат. Заглибина, в якій міститься очне яблуко; очна ямка.
4》 перен. Шлях проходження, пересування кого-, чого-небудь.
5》 перен. Про коло справ, обов'язків, занять і т. ін., пов'язаних з тією або іншою сферою діяльності.
Бути на орбіті якій — залишатися в сфері, в межах чого-небудь (наміченого, прийнятого, засвоєного і т. ін.).
Вийти на орбіту — успішно почати шлях до досягнення чого-небудь, виявитися в сфері уваги багатьох.