одинокий
-а, -е.1》 Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе.
|| Який відбувається, сприймається і т. ін. відірвано, ізольовано.
2》 Який не має сім'ї, рідних; самотній.
|| у знач. ім. одинокий, -кого, ч. , одинока, -кої, ж. Людина, яка не має сім'ї.
|| Який не має друзів, близьких, однодумців; чужий у певному середовищі.
Одинока мати юр. — незаміжня жінка, що має позашлюбну дитину.
3》 рідко. Лише один; єдиний.