обертон
-у, ч. 1》 муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук.
2》 мн. , муз. Тризвуки, що входять до спектра музичного звука, збагачуючи основний тон.
3》 фіз. Синусоїдальна складова періодичного коливання з частотою, вищою за частоту основного тону.