обвинувачений
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обвинуватити.
|| обвинувачено, безос. присудк. сл.
2》 у знач. ім. обвинувачений, -ного, ч. ; обвинувачена, -ної ж. Людина, яку обвинувачують у чому-небудь.
|| юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред'явлено обвинувачення в якому-небудь злочині.