нога
-и, ж. 1》 Одна з двох нижніх кінцівок людини.
|| Одна з кінцівок деяких тварин і птахів.
Зводитися на ноги — а) підростати, ставати дорослим, самостійним; б) одужувати, поправлятися після хвороби; в) (перен.) розвиваючись, досягати певного рівня; г) ставати заможним.
Іти [нога] в ногу — а) ступати тією ногою, якою ступають інші; одночасно, в такт з іншими; б) (перен.) погоджувати з ким-, чим-небудь свої дії, погляди і т. ін.
На короткій (дружній) нозі — бути з ким-небудь у близьких, дружніх стосунках.
На широку ногу — багато, розкішно (жити).
Не чути [під собою] ніг — а) швидко бігти; б) відчувати сильну втому в ногах від надмірного бігання, ходіння; в) від приємних почуттів бути енергійним, рухливим.
Поставити на ноги — а) виростити, виховати; б) вилікувати; в) з відсталого вивести в передові; зробити заможним; г) (перев. у сполуч. зі сл. усіх) примусити когось робити що-небудь, діяти за певним планом, у певному напрямку.
Ставати на коротку ногу — вступати в близькі, дружні стосунки.
2》 Опора меблів, споруд, механізмів і т. ін.