нічого
I у знач. присудк. сл. , з інфін. Не доводиться, не випадає.
|| Не варто; не треба; нема чого.
Нічого й казати — без сумніву, дійсно, безперечно, насправді.
II займ. запереч. , з інфін.
Уживається для позначення заперечного об'єкта дії або його відсутності.