непритомність
-ності, ж. 1》 Стан за знач. непритомний 1).
2》 мед. Патологічний стан, що характеризується раптовим різким погіршенням самопочуття, наростаючою слабкістю, вегетативно-судинними розладами, пониженням м'язового тонусу і короткочасним порушенням свідомості.
Висотна непритомність — непритомність, що спостерігається на великих висотах; розвивається внаслідок гіпоксії.
Гіпервентиляційна непритомність — непритомність, яка розвивається після тривалого, поглибленого та частого дихання.
Істерична непритомність — непритомність, що спостерігається при істерії; характеризується неповною втратою свідомості.
Ортостатична непритомність — непритомність, яка виникає при швидкому переході із позиції нахилу тулуба вперед або горизонтальної позиції тіла у вертикальну.