Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л М [Н] О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
непокірний
-а, -е.Який не хоче підкорятися, бути підвладним кому-небудь; неслухняний.
|| у знач. ім. непокірні, -них, мн. (одн. непокірний, -ного, ч. ; непокірна, -ної, ж. ). Ті, що не хочуть підкорятися, бути підвладними кому-небудь.
|| Власт. такій людині.
|| Який виражає непокору.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: непокірний


матиме такий вигляд: Що таке непокірний