неопозитивізм
-у, ч. Суб'єктивно-ідеалістичний напрям філософії 20 ст., що зводить філософію до логіки та виходить із суб'єктивістського тлумачення мислення й мови як сукупності знаків, зміст яких залежить лише від людини.
|| Сучасна форма позитивізму, що розробляє методи логічного або лінгвістичного аналізу знання і тим протиставляє науку філософії.