нема
немає, присудк. сл. , з род. в. 1》 Бути відсутнім, бракувати, не вистачати, виходити з ужитку.
|| Бути відсутнім у якомусь місці.
|| Проходити, минатися.
|| Не властивий, не притаманний кому-, чому-небудь, позбавлений чогось.
2》 Не існує, не буває зовсім.
|| Не може бути.
|| Не водиться, не заведено, не призвичаїлось що-небудь.
Мови нема про що, зі спол. сл. щоб — уживається на означення чогось неможливого.
3》 Не бути в живих, бути мертвим.
4》 Не мати чого-небудь.
|| Не дотримуватися чого-небудь.
5》 у сполуч. з прикм. чи присл. вищ. ст. та сл. над, ніж, як. Уживається на означення найбільшої кількості якої-небудь ознаки.
|| заст. , у сполуч. з прийм. над та ін. Уживається у знач. найкращий.
6》 Уживається у знач. частки ні (див. ні II).
Нема (немає) за що — уживається як ввічливий вираз у відповідь на висловлену ким-небудь подяку за щось у знач. не варто.
7》 Уживається у питальних конструкціях у знач. "є".
8》 Уживається на означення неповної кількості чого-небудь.
9》 Уживається в сполученнях, що висловлюють побажання чого-небудь поганого, неприємного.
Нема спасу — уживається на означення надзвичайно сильного вияву, прояву чого-небудь.