незвичайний
-а, -е.1》 Який відрізняється від інших; не такий, як усі, як в усіх; особливий.
|| Не такий, як завжди.
|| у знач. ім. незвичайне, -ного, с. Те, що є не таким, як завжди.
|| Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву, прояву; надзвичайний.
|| Який вирізняється з-поміж інших здібностями, талантом, розумом і т. ін.; видатний.
|| Важливий своїм значенням; знаменний.
|| Нехарактерний для кого-, чого-небудь, невластивий комусь, чомусь; дивний.
2》 розм. Який не дотримується звичаю, порушує правила ввічливості, чемності і т. ін.
|| Який виражає грубість, неввічливість, непристойність або свідчить про них.