наголос
I наг`олосприсл. , діал.
Голосно, гучно.
|| Уголос.
II н`аголос
-у, ч.
1》 Вирізнення складу в слові посиленням голосу або підвищенням тону.
|| Вирізнення голосом слова в реченні для підкреслення його логічного значення.
|| Вирізнення, висунення чого-небудь на перший план як найголовнішого.
Висхідний наголос — наголос із поступовим підвищенням тону.
Логічний (смисловий) наголос — вирізнення підсилювальною інтонацією найважливішого щодо сенсу слова в реченні.
Музичний (тонічний) наголос — вирізнення одного із складів слова висотою тону.
Силовий (динамічний) наголос — вирізнення одного із складів слова більшою силою артикуляції.
Спадний наголос — наголос із поступовим зниженням тону або сили звука наприкінці складу.
2》 Значок над літерою, який указує на вирізнення звука в слові посиленням голосу або підвищенням тону. Поставити наголос.