наврочити
наурочити, -чу, -чиш, док. , наврочувати, -ую, -уєш, недок. , перех. Принести горе, заподіяти нещастя, пошкодити кому-небудь поглядом, словами чи діями (за забобонними уявленнями).
|| безос.
Щоб (аби) не наврочити у знач. вставн. сл. — уживається, щоб застрахуватися від того, що ніби може загрожувати.