Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л [М] Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
мусити
мушу, мусиш, недок. , з інфін. 1》 Уживається як член складеного присудка у знач. : повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.).
|| Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним.
Мусить бути у знач. вставн. сл. — напевне.
2》 діал. Могти.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: мусити


матиме такий вигляд: Що таке мусити