мука
I мук`а-и, ж. , розм.
Те саме, що борошно 1).
II м`ука
-и, ж. , чого, з означ. і без додатка.
Страждання, зумовлені фізичними болями, духовними переживаннями тощо.
|| у знач. присудк. сл. Про щось болюче, тяжке, нестерпне.
Танталові муки — а) за давньогрецькою міфологією, вічні муки голоду і спраги, що їх зазнав з волі Зевса цар Тантал, який нібито викрав у богів амброзію і нектар; б) (перен.) нестерпні муки, страждання, спричинені спогляданням бажаної мети та усвідомленням неможливості досягти її.