Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й К Л [М] Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
морочити
-чу, -чиш, недок. , перех. , розм. 1》 Завдавати клопоту (у 2 знач. ).
|| перен. , рідко. Турбувати, хвилювати.
2》 Уводити в оману; дурити.
Голову морочити — а) (собі) займатися чим-небудь клопітливим, думати над чимось складним; б) (кому) завдавати комусь клопоту, турбот; в) (кому) збивати когось із пантелику; дурити.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: морочити


матиме такий вигляд: Що таке морочити