морити
морю, мориш, недок. , перех. 1》 рідко. Те саме, що труїти.
2》 перен. , розм. Доводити до виснаження, знемоги; виснажувати, мучити. Морить на сон.
3》 розм. Дуже стомлювати чимось; знесилювати.
4》 спец. Тримати деревину у воді, у спеціальному розчині, надаючи їй темного забарвлення та міцності, або фарбувати її морилкою. Морити дуб.