молодець
-дця, ч. 1》 Молода неодружена людина; парубок.
2》 також молодець; мн. молодці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду.
3》 у знач. присудк. сл. , розм. Уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості.
4》 розм. Те саме, що молодчик 2).