мовити
-влю, -виш; мн. мовлять; недок. і док. , перех. і без додатка.Висловлювати вголос свої думки; говорити, казати.
До слова мовити у знач. вставн. сл. — уживається для вирізнення слів, сказаних принагідно.
Нічого мовити у знач. вставн. сл. — уживається для висловлення обурення, невдоволення чим-небудь.
Правду мовити у знач. вставн. сл. — уживається для підкреслення істинності, правдивості висловлювання.
Так [би] мовити у знач. вставн. сл. — уживається за бажання висловитися більш точно, точніше охарактеризувати що-небудь.