милий
-а, -е.1》 Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний.
|| Який привертає увагу приємною зовнішністю, приємним виглядом.
|| Який викликає почуття задоволення; дуже приємний (про звуки голосу, сміху тощо).
|| Пов'язаний з приємними переживаннями.
|| Сповнений привітності, доброзичливості; люб'язний.
|| ірон.
За милу душу — з великим задоволенням, охоче.
2》 Близький і рідний серцю; дорогий.
|| у знач. присудк. сл.
|| Про рідну сторону, краєвид і т. ін.
|| у знач. присудк. сл.
Боже (мій) милий! — уживається як вигук, що виражає захват, подив, розпач та інші почуття.
3》 Те саме, що коханий 1).
|| у знач. ім. милий, -лого, ч. ; мила, -лої, ж. Кохана людина.
4》 Постійний епітет у дружньому або фамільярному звертанні.