мечоносець
-сця, ч. 1》 іст. Воїн, озброєний мечем, а також слуга, що носив за лицарем його меч.
2》 Член духовно-військового лицарського ордену, заснованого 1202 р. в Лівонії для завоювання Східної Прибалтики і для наступу на руські землі (емблемою ордену було зображення меча і хреста на білому плащі).