метал
-у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск.
|| Вироби з цієї речовини або сплаву (зброя, гроші і т. ін.).
|| перен. Про звуки, що нагадують металічний дзвін.
Банківські метали — дорогоцінні метали, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікати якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів.
Благородні метали — золото, срібло та окремі метали іридієво-платинової групи.
Важкий метал — метал, що має густину понад 8000 кг/м³.
Кольорові метали — мідь, алюміній, Магній, нікель, цинк, олово, свинець та їх сплави.
Монетарні метали — благородні метали в будь-якому вигляді та стані.
Чорні метали — чавун, сталь, залізо.