мести
мету, метеш; мин. ч. мів, мела, мело; наказ. сп. мети, метім (метімо), метіть; недок. 1》 перех. і без додатка. Видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг мітлою, віником і т. ін.; підмітати.
|| чим. Волочачи що-небудь по поверхні, здіймати сніг, куряву тощо.
Мести, як (мов, немов і т. ін.) помелом (мітлою) — знищувати все на своєму шляху.
2》 перех. Піднімаючи в повітря, розвівати, розносити що-небудь (про вітер, бурю тощо).
|| неперех. Піднімати в повітря часточки пилу, снігу і т. ін., розвівати, розносити їх (про хуртовину, суховій і т. ін.).
|| безос.
3》 неперех. , перен. , розм. Швидко прямувати, бігти.