мати
I -тері, ж. 1》 Жінка стосовно дитини, яку вона народила.
|| Жінка, що має або мала дитину.
|| перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.
Мати-одиначка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка.
Божа (Господня, Пречиста) Мати рел. — Богородиця, мати Христа.
Крий (не дай) Мати Божа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.
Мати Божа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.
2》 Самиця стосовно своїх малят.
II маю, маєш, недок. , перех.
1》 також без додатка. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось.
|| Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей.
|| у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа. Уживається на означення чийогось віку.
|| у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м². Книжка має 20 друкованих аркушів.
|| Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості.
|| Одержувати, заробляти що-небудь.
|| Здобути освіту, чин і т. ін. Мати досвід. Мати значення. Мати право.
2》 також без додатка. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період.
|| розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін. Мати час.
3》 у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові.
|| Виявляти певні почуття, переживати щось.
|| від кого. Бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. Мати вплив. Мати надію. Мати попит. Не мати сумніву.
4》 у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. Мати сміливість висловити свої припущення. Мати намір.
5》 за кого – що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь.
6》 з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь.
|| Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь.
|| Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити).
|| Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.
Має бути — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь.
Мати рацію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.