манія
-ї, ж. 1》 Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї.
Загальмована манія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю.
Манія величі — поєднання маніакального синдрому з маренням величі.
Непродуктивна манія — поєднання піднесеного настрою та рухового збудження з відсутністю потягу до діяльності.
Резонерствуюча манія — маніакальний синдром з мовленнєвим збудженням у формі тривалих повчальних промов та просторікувань.
Сенільна манія — маніакальний синдром, що виникає у старечому віці, частіше у формі гнівливої, сплетеної або непродуктивної манії.
Сплетена манія — маніакальний синдром, який характеризується крайнім ступенем мовленнєвого збудження, що проявляється незв'язністю мислення та мовлення.
Транзиторна манія — маніакальний синдром, що спостерігається впродовж лише кількох годин або днів.
Хронічна манія — гіпоманіакальний стан, який зберігається впродовж багатьох років.
Шалена манія — маніакальне збудження із злобністю або люттю, схильністю до агресивних та руйнівних дій.
2》 перен. Патологічна, сильна пристрасть, потяг до чогось (напр. графоманія).
3》 Страховисько, яким лякають дітей.