любити
люблю, любиш; мн. люблять; недок. , перех. 1》 Відчувати глибоку відданість, прив'язаність до кого-, чого-небудь.
|| Відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері тощо).
2》 Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність до особи іншої статі; кохати (у 1 знач. ).
|| звичайно без додатка. Бути закоханим.
|| розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі.
3》 також з інфін. Мати інтерес, потяг до чого-небудь.
|| Високо цінувати що-небудь, надавати перевагу чомусь.
|| з інфін. , з додатком і без нього. Відчувати задоволення від чого-небудь.
|| з інфін. із додатком. Мати нахил, пристрасть до чого-небудь.
4》 також із спол. щоб. Потребувати якихось умов як найсприятливіших для існування, росту тощо (про рослини, тварин).