лізинг
-у, ч. , фін. Вид довгострокової оренди або кредитування нерухомого майна, техніки, обладнання, товарів.
Банківський лізинг — лізингова угода, за умовами якої банк, що є лізинговою компанією, купує обладнання та надає його в оренду.
Класичний лізинг — форма лізингу, за якої лізингоодержувач бере на себе всі витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією обладнання.
Прямий лізинг — форма лізингу, за якої власник майна (виробник) здає об'єкт у лізинг самостійно; двосторонній лізинг.
Фінансовий лізинг — вид лізингу, за якого лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане лізингоодержувачем майно у певного продавця і передати його останньому як предмет лізингу.
Чистий лізинг — форма лізингу, за якої лізингоодержувач сам здійснює технічне обслуговування орендованого майна.