лише
I лиш, част. 1》 обмежувальна. Уживається для вирізнення, обмеження у знач. тільки, виключно.
|| Уживається у знач. тільки-но.
|| Уживається у знач. всього, тільки.
2》 підсил. , спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та присудк. сл. ну (ану), бо.
|| Уживається з дієсловами звичайно наказ. сп. для застереження.
Ну лиш — спонукання до дії.
II лиш, спол.
1》 обмежувальний. Уживається у знач. тільки.
|| обмежувально-протиставний. Уживається у знач. один тільки; самий тільки.
|| обмежувально-протиставний. Уживається у знач. тільки-но і тільки.
Лише б; Лиш би — аби тільки.
2》 часовий. Уживається звичайно з присл. тільки для поєднання підрядного речення на означення дії, яка щойно відбулася, з головним реченням.
Лише (лиш) що діал. — тільки що, щойно.
3》 умовний. Уживається для поєднання речень, у яких ідеться про дію в головному реченні як умову для здійснення дії підрядного речення.