купідон
-а, ч. У давньоримській міфології – бог кохання, у вигляді крилатого хлопчика з луком і стрілами.
|| Зображення цього бога.
|| перен. Дуже гарний, вродливий юнак; красень.
|| перен. Про закоханого хлопчика, юнака.