крім
прийм. , із род. в. 1》 Уживається для вирізнення когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.
|| Уживається з запереченням, указуючи на наявність когось, чогось за відсутності інших подібних предметів і явищ.
2》 Уживається для підкреслення наявності, необхідності когось, чогось як додаток до того, про кого – що йде мова.
Крім того (цього) — уживається в ролі приєднувального сполучника зі значенням також, до того ж.