край
I -ю, ч. 1》 Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кінець I 1)).
|| Верхній зріз стінок посудини, яких-небудь заглиблень і т. ін.
|| Найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця.
Передній край військ. — найближча до супротивника лінія оборони.
Краєм вуха чути (почути і т. ін.) — а) не повністю, трохи чути; б) між іншим, мимохідь, випадково чути.
Через край — понад міру.
2》 розм. , рідко. Те саме, що шматок.
3》 чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану.
|| кому і без додатка. Закінчення життя; смерть.
|| у знач. присудк. сл. Усе закінчено.
4》 рідко. Те саме, що країна 1), 2).
Рідний край — Батьківщина, вітчизна.
5》 Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона.
|| тільки мн. , у сполуч. з присв. займ. Про місцевість, у якій хтось проживав, з якої хтось походить.
6》 Велика адміністративно-територіальна одиниця поділу в Росії та Казахстані. Алтайський край.
Без краю — а) який не має видимих меж (у просторі); безмежний; б) який безконечно триває; необмежений (у часі); в) безмежно (в просторі); г) постійно, безперервно; ґ) дуже, надзвичайно; д) у дуже великій кількості.
До [самого] краю — а) цілком, зовсім, гранично; б) до межі, після якої продовження дії неможливе; далі нікуди.
II прийм. з род. в.
Указує на місцезнаходження предмета поблизу іншого; біля, коло.