Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
кормлінник
-а, ч. У Росії 14-16 ст. – царський намісник, який виконував судово-адміністративні функції і не одержував за свою службу жалування з державної скарбниці, а натомість мав право стягувати з люду додаткову данину на своє утримання.
-а, ч. У Росії 14-16 ст. – царський намісник, який виконував судово-адміністративні функції і не одержував за свою службу жалування з державної скарбниці, а натомість мав право стягувати з люду додаткову данину на своє утримання.
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: кормлінник
матиме такий вигляд: Що таке кормлінник
матиме такий вигляд: кормлінник
матиме такий вигляд: Що таке кормлінник