корінь
-реня, ч. 1》 Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами.
|| Деревина або речовина цієї частини рослини.
|| Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу.
Солодкий корінь — те саме, що солодець. локриця.
Виривати з корінням кого, що — знищувати, викорінювати, усувати кого-, що-небудь.
Дивитися в корінь — заглиблюватися в сутність справи.
Пускати корінь — надовго оселятися, міцно осідати де-небудь (про людину).
Рубати під корінь кого, що — підривати основу існування кого-, чого-небудь.
2》 Частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі.
Корінь зуба — частина зуба, розміщена в зубній альвеолі.
Корінь легені — сукупність анатомічних утворень, до яких належать головний бронх, легенева артерія, легеневі вени, бронхіальні артерії і вени та ін.
Корінь язика — задня частина язика, повернута до глотки.
3》 перен. Початок, походження чого-небудь.
|| Основа, джерело, головна причина чого-небудь.
В (у) корені — у самій основі, цілком.
4》 грам. Головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми.
5》 мат. Величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число. Квадратний корінь.