корінний
-а, -е.1》 Споконвічний, постійний (про населення певної місцевості, представників певного середовища тощо).
|| Властивий певній мові з найдавніших часів її розвитку. Корінна лексика.
Корінний зуб — один із п'яти задніх зубів кожної щелепи.
Корінні народи — народи, що проживали на своїх землях до приходу туди переселенців з інших районів.
2》 геол. Який знаходиться на місці первісного утворення. Корінна порода.
3》 Який стосується основ чого-небудь; істотний (у 1 знач. ).
4》 спец. Головний, основний. Корінний вал підіймального крана.
5》 у знач. ім. корінний, -ного, ч. Те саме, що корінник.