Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И Ї Й [К] Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ь
консонанс
-у, ч. 1》 муз. Гармонійне поєднання звуків; співзвуччя; прот. дисонанс.
2》 літ. Рима, в якій наголошені голосні різні, а голосні, що стоять перед голосними наголошеними або після них, – однакові.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: консонанс


матиме такий вигляд: Що таке консонанс